Самарський ліс взимку
Цього року на Різдво самарський ліс виглядав зовсім по-осінньому: замість снігу падав дощ, під ногами лежало опале листя. Навколо ще можна було помітити зелені паростки.
У лісі панує гармонія:
Навіть колода, що лежить поперек стежки, нікому не заважає.
Все, що залишилося на деревах – це зелені кулі омели.
А кора деяких вкрилася яскравими плямами моху.
Виявляється, мох дуже цікаво виглядає зблизька.
А ось “ширяюче” дерево, коріння якого все не дає йому полетіти.
Лісом тече струмок, який потім впадає в озеро.
Насамкінець скажу, що джерело, який я бачив влітку, покрився рудуватим нальотом, і швидше за все з нього краще не пити.
Самарський ліс завжди виглядає красиво, навіть коли взимку в ньому немає снігу.
Коментарі
До цього запису є 2 коментарі.
Все, что было посажено в Самарской губернии при непосредственном участии пионера степного лесоразведения Нестора Генко, или под его непосредственным руководством, приживалось на земле и шло в рост словно по благословению свыше. Иначе просто трудно объяснить, как с его легкой руки с юга и запада на северо-восток протянулись многокилометровые лесополосы шириной в 639 метров. Эти зеленые живые стены стали непреодолимой преградой для степных суховеев.
Извините, но вы что-то путаете, в статье идет речь не о Самарской губернии, а о Самарском лесе Днепропетровской обл., Украина.