Red Bull Cliff Diving 2011 – фінальний етап у Ялті

Місце: Україна » Крим » Ялта | Мітки: , , ,

Ось я нарешті вирішив написати про свою невелику подорож до Криму, яка минула майже два місяці тому.

У серпні я дізнався, що 4 вересня в Україні буде проведено фінальний етап світової серії зі стрибків зі скель у воду - Red Bull Cliff Diving. Довго не думаючи, я вирішив з'їздити подивитися на майстрів цього унікального виду спорту, які стрибають зі скель з неймовірної висоти 27 метрів.

Карта Гаспра, Ялта

День перший: Прибуття

03.09, субота. Ранковим поїздом я доїхав до Сімферополя. Біля вокзалу, на автобусній станції, панував хаос - маршрутка, водій якої запевнив, що зараз поїдемо на Ялту, і можна без квитка, раптово обзавелася табличкою з часом відправлення, і її заповнили люди з квитками. Тоді я пішов на тролейбусну зупинку, що знаходиться поряд, і взяв там квиток до Ялти. За двадцять хвилин я вже їхав у тролейбусі. Поступово почали зустрічатися краєвиди гір, а ближче до Алушти стали видні численні виноградники, деякі з них були посаджені біля дороги.

Кримські гори нагадали мені про дитинство, коли я влітку бував на Кавказі. Звичайно, у нас гори не такі великі, але це інша історія.

Через дві з половиною години ми в'їхали в Ялту, за вікном було море, яке йшло в безкінечність, зливаючись з небом. Затримуватися я не став, і сів на маршрутку до Ластівчиного гнізда, яке знаходиться в селищі Гаспра (місцеві кажуть Гаспр, можливо, це стара назва селища). А взагалі, якщо подивитися на карту, то всі селища, які розташовані біля Ялти (Гаспра, Лівадія, Ореанда), разом із самим містом становлять Велику Ялту.

Ось я і на місці, спускаюся до Ластівчиного гнізда. На півдорозі до замку я бачу, як через скелі з'являється Титанік величезний корабель, який виявився круїзним лайнером Queen Victoria, що вміщує на борт дві тисячі пасажирів, за винятком тисячі обслуговуючого персоналу. Як я з'ясував в інтернеті, з Ялти він вирушив до Одеси, в рамках свого середземноморського турне.

Круїзний лайнер Королева Вікторія пропливає повз Ластівчине гніздо

Через хвилину лайнер зник, а я пішов на пристань, з якої дуже добре видно замок і місце для стрибків:

Ластівчине гніздо

Хоча в першу чергу кліфф-дайвери стрибали та стрибають прямо зі скель, на спортивних заходах для них споруджують невеликий майданчик. На ньому йде підготовка:

Підготовка майданчика для стрибків Red Bull Cliff Diving

Вид з Ластівкиного гнізда на Чорне море:

Чорне море

А ось я вперше з'являюся на фото у своєму блозі. Під час велопоїздок під літнім сонцем я непогано загорів:

Кос

Внизу встановили великий екран, на якому під час змагань показуватимуть стрибки та інтерв'ю спортсменів.

Екран

Стало темніти, і після огляду місця проведення стрибків (всередину самого замку не пускали), я піднявся назад до траси, де одразу за нею знаходиться територія Ялтинського гірсько-лісового природного заповідника, там я і розмістився зі спальником в оточенні химерних кримських дерев, які від спеки скинули всю свою кору.

День другий: Змагання

04.09, неділя. Вдосталь виспавшись і поснідавши, о 6:30 я подався займати місце для перегляду змагань. Вчора переконався, що вибір невеликий, а людей очікувалося багато. На найзручніше місце – причал біля підніжжя скелі, з якої стрибатимуть – нікого не пускали, воно було відведене для найважливіших гостей. Залишився невеликий оглядовий майданчик, але на ньому ближче до 9 години стало припікати сонце, і я вирішив приєднатися до тих людей, які вирішили забратися на скелі. Там була хоч якась тінь від чагарників, і можна було зручно прилягти і спостерігати за тим, що відбувається на Ластівчиному гнізді.

Red Bull Cliff Diving 2011 Ластівчине гніздо

До старту змагань залишалося півтори години. На фотографії здається, що зона стрибків дуже далеко, але насправді видно було все чудово.

А ось фотографія, де за зростом людини на майданчику можна прикинути, наскільки більша висота ці 27 метрів:

Red Bull Cliff Diving 2011

Коли настав час, кліфф-дайвери виконали по одному стрибку, перед яким активно розминалися на майданчику.

Кліфф-дайвер готується до стрибка

На цьому фінальному етапі змагань було 4 серії стрибків. Перша серія пройшла 3 вересня, тому спортсмени вже встигли випробувати місце і заробити перші бали. У другій серії стрибки були, так би мовити, "легкими", з фіксованим коефіцієнтом складності. Третя серія стрибків виконувалася з необмеженим коефіцієнтом, і в ній кожен із тринадцяти спортсменів показав, на що він здатний. До фінальної четвертої серії потрапили шість найкращих стрибунів, серед яких виявився і українець Олександр Куценко:

  • Гарі Хант (Англія)
  • Артем Сильченко (Росія)
  • Міхал Навратіл (Чехія)
  • Олександр Куценко (Україна)
  • Сіріл Умеджкан (Франція)
  • Алан Коль (Люксембург)

Кліфф-дайвер робить стійку на руках

В останній серії коефіцієнт складності також був необмеженим. Найскладніший стрибок виконав Гарі Хант, але його вхід у воду не ідеальний. Хто здивував своєю технікою виконання, то це росіянин Артем Сільченко, якого тут дуже тепло підтримували. Після кожного стрибка він зривав аплодисменти, тому що його виконання було просто ідеальним – він входив у воду майже без бризок. Судді також високо оцінили його стрибки, і в результаті він обійшов британця Ханта і став чемпіоном ялтинського етапу, поставивши заодно рекорд за кількістю очок, набраних на одному етапі. Люди на землі та на воді вітали переможця навіть більше, ніж Гарі Ханта, якого було нагороджено як переможця сезону 2011 року.

У чемпіона Ялти Артема Сільченка беруть інтерв'ю. Він, звичайно ж, радий перемозі, адже цього сезону він не раз посідав друге місце, і ось вона довгоочікувана перемога.

Артем Сільченко

Найкращі стрибки:

Змагання закінчилися, і я вирушив до Ялти пішки, бо всі маршрутки їхали забиті, і втиснутись туди з моїм рюкзаком було неможливо. По дорозі я пройшовся Сонячною стежкою - історичною доріжкою, що йде вздовж траси. На самій трасі немає узбіччя, тому йдеш прямо дорогою і постійно стежиш, щоб на повороті не було машин. Так я йшов близько години, потім усе-таки сів у маршрутку. Доїхав до набережної, там знайшов гальковий пляж біля міського порту. Швидко заринувся у море та поїхав на автовокзал. Як тільки я вийшов із тролейбуса, почався дощ. Ночівля у спальнику просто неба зірвалася. Попитавши біля бабусь біля автовокзалу, я дізнався, що ночівля обійдеться мені в 150-200 гривень. Але тут я побачив оголошення про кімнати тривалого відпочинку автовокзалу, 80 гривень за добу. Вирішив зупинитися там, тим більше, що прямо звідти мені потрібно було їхати наступного ранку. Кімната виявилася п'ятимісною, крім мене там був хлопець із Москви, який у дитинстві жив у Дніпропетровську, а потім заселився чоловік, який теж опинився з мого міста. Ми трохи поговорили про Євро 2012 і про долю Дніпропетровська в ньому, і про те, що, на думку місцевої газети, в Ялті надто багато людей, які ніде не працюють, але непогано заробляють.

День третій: Додому

05.09, понеділок. О восьмій годині я встав, спустився на перший поверх до кас, взяв квиток на маршрутку до Сімферополя. Після прибуття виявилося, що маршрутка лише на півгодини менше їхала, ніж тролейбус. До відправлення поїзда я похитався містом, зайшов на ринок, купив місцевих сувенірів.

Потяг трохи затримався, але далі їхав за розкладом, і пізно увечері я вже був у Дніпропетровську.

Поділитися

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *